Із медом полин - Куява Жанна - Страница 48

• Предыдущая
• 48/48

І не витримає огуди гордовитий Дмитро, не стерпить утрати любого сина – заподіє собі смерть у власноруч змурованій з найліпшого цементу клуні…

А Тетяна триматиметься… Принаймні на людях. Хоча її темна пака густого, як дим, волосся вкриється білою фатою разючої сивини…

А Марійка…

…так і не відчує жіночого щастя. Щоправда… Хтозна, чи однакове воно в усіх, те щастя жіноче?

А донька її Оленка…

…зважиться на те, про що колись думала її мати: п’ятнадцятирічною покине дім, відтак візьме постриг. (Ти, Оленко, найкраща за всіх! Ще трохи – й про це всі знатимуть!) Знав Василь, що каже…

А може, й інакше складуються їхні долі. Усе залежить від кожної з них…

Однак цієї пасхальної днини жодна з жінок ні на що не нарікала, ні про що не шкодувала, не плакала й не побивалася… «Поліські невістки» раділи великому святу, яке щороку їх збирає докупи, і знову пообіцялися, що за будь-яких життєвих перипетій залишатимуться подругами-нерозлийвода.

І слова свого дотримають.

2010 рік

• Предыдущая
• 48/48